В УКРАЇНСЬКИЙ РІДНИЙ КРАЙ ЇДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

Дійові особи :

     Мати, діти : Наталочка, Оленочка, Зайчик, Антипко, Крижинки, Зима, Зірочки, Ангел.

     На сцені з одного боку кімната, а в кімнаті – стіл, крісла. З іншого боку сцени – снігове царство Зими із троном на підвищенні.

               (  Дівчинка і хлопець співають пісню «Миколай».)

                ( На сцену вибігають Оленочка і Наталочка.)

                             Пісня «Миколай»    

            Сл. В. Паронової,  муз. Н. Шевченко

     Ти сьогодні скоріше спать лягай,

     Бо прийде у гості Миколай.

      Бачиш, перша зіронька горить,

     То вже Миколай до нас спішить.

                        Приспів.

       Миколаю, Миколай!

       До нас в гості завітай!

        В нього коні білі, наче сніг,

        Борода сивенька аж до ніг,

        У сріблясті саночки сіда,

        І за вітром в’ється борода .   

       Миколай про діток знає все,

       Подарунки кожному несе.

       Має для дитячих подушок

       Подарунків повно, аж мішок.

   Наталочка (співає). Миколаю, Миколай, до нас в гості завітай! Я така рада, Оленко, що сьогодні свято і до нас прийде Святий Миколай і подарунки принесе. Я дуже хочу гарну ляльку.

   Оленка. А я книжечку з казками.

   Мати (заходить). Дорогі мої донечки, погляньте, вже зійшла на небі перша зіронька. Час лягати спати.

   Наталочка. Мамо, розкажіть нам про Святого Миколая (діти сідають біля матері і слухають).

   Мати. Слухайте уважно. Миколай жив дуже давно в місті Мирі (Лікія). Народився він у багатій сім”ї і був священиком. Коли батьки померли, все багатство перейшло до нього. Миколай все роздав бідним, нічого собі не залишив. Він допомагав людям таємно, так, щоб ніхто не побачив.

   Наталочка. Мамо, а до нас Миколай прийде?

Мати. Обов’язково, ви ж у мене хороші і слухняні.

 Оленка. Мамо! Давайте напишемо листа до Святого Миколая.

 Мати. Добре. Кажіть мені,що писати.

 Наталочка.

              Зіронька вечірня сяє,

             Любий Отче Миколаю!

             Ви у цей святковий час

             Не забудьте з Оленкою нас.

            Прошу , принесіть мені

           Ляльку в гарному вбранні.

Оленка.

               А мені, як ваша ласка,

          Подаруйте книжку з казкою.

 Разом.

                Ми хороші, чемні будемо

               І, як ви, служити людям.

Пісня «Святий Миколай».

   Мама. Покладу лист у конверт, а конверт у скриньку кину. Прибіжить Зайчик і віднесе його до Святого Миколая (кидає конверт у скриньку і сідає біля дітей). А зараз я вам заспіваю пісеньку «Спати час».

                       Пісня «Спати час»

Сл. К. Перелісної,    муз. В. Кассараба

    Годі, діти, спати час,

   Вітер сердиться на вас,

   Стука в двері, у вікно,

   Вже поснули всі давно.

 

   Завірюха прилетіла,

   Спить земля під снігом білим.

   Вітре, ти не стукочи,

   Спиться солодко вночі.

 Оленка. Мамо! Хтось заглядає і стукає у вікно!

   Мама. Це тобі здалося, доню. Нікого там немає. Ідемо, діточки, лягати спати.

                    (  Діти вийшли. Під музику заскакує Зайчик і танцює по сцені.)

               Пісня «Зайчик»

   Трусь – трусь, трусь – трусь!

   Ледве – ледве доскакав.

   Вітер віє, снігом сіє.

   Зимно, лапки аж німіють.

   Нині я листи збираю

   Для Святого Миколая.

   В цих листах дитячі мрії,

   Сподівання і надії.

   Гарно й затишно в кімнаті,

   Можна трішки подрімати.

   Трусь – трусь, трусь –трусь!

   Ледве – ледве доскакав.

   Вітер віє, снігом сіє,

   Зимно, лапки аж німіють.

(Скаче до скриньки, забирає конверт, кладе в торбинку.)

   Нині я листи збираю

   Для Святого Миколая.

   В цих листах дитячі мрії,

   Сподівання і надії.

   Гарно, затишно в кімнаті,

   Можна трішки подрімати.

(Зайчик присідає і « дрімає». Скрадливо заходить Антипко. Він обережно наближається до зайчика і хоче його спіймати.)

    Антипко.

             Вірний служко Миколая,

             Зараз я тебе впіймаю!

   (Хоче зловити Зайчика).

              За тобою я ганявся,

               І нарешті ти попався!

   Зайчик.

               Любий Отче Миколаю!

               Поможіть, бо пропадаю!

   (Зайчик сипле щось в очі Антипкові).

   Антипко.

                Ой-ой-ой! Щось із очима!

                Де ж подівся той Зайчина?

                Знов утік! Ну, постривай!

                Упіймаю, так і знай!

   (Антипко наближається до кімнати дітей).

   Антипко. Поснули діти. Шкода. Я так сильно стукав у вікно, хотів їх налякати, щоб не спали. До тих дітей, що не сплять, Миколай не приходить. Ну що? Чекаєте на подарунки – хороші різочки. (Антипко витягує різочки із – за пояса, показує глядачам і кладе біля ліжка). Наталочко, думаєш, що ти дуже хороша? Помиляєшся. Вчора ти залишила після себе брудний посуд, а ще розбила тарілку і нікому не сказала. За це тобі різочка біля ліжечка. Прокинетеся вранці, а у вас замість подарунків – прутики. От смішно буде! Ха – ха –ха! (Антипко звертається до глядачів, витягує з кишені зім’ятий папірець і читає).

                    Івасько – бешкетник бив Ганнуську,

                   А Наталя і Оля спати не хотіли,

                    Таня так Максима била,

                    Що аж няня боронила.

                    Тож чи дати їм дарунки?

                    Ні! Краще їх продам

                    І куплю собі каптан.

   (Після бесіди з глядачами виконує пісню «Чортеня»).

                   Пісня «Антипко»

   Сл. І Калинця,    муз. В. Дем’янчука

   Чортеня я, чортеня.    

   Ну і що із того?

   Чортеням я є щодня

   До усього злого.

             Приспів.

   Ох, як же я люблю сильно

   Різних таких нечемнюх,

   І коли сплю, і коли ні,-

   Всіх я їх чую на нюх.

   Як ітимеш до дітей,

   Миколаю –Отче,

   Не забудь – візьми мене,

   Щось їм дати хочу.

   Бачиш, двигаю дарів

    Цілую валізку :

   Кожному з нечемнюхів

   Маю гарну різку.

                              (  З’являється    мати )

   Мати. Хто шумить у мене в хаті, заважає дітям спати? Що ти тут, Антипку, робиш? Геть звідси! Мої діти добрі й хороші! Ану, геть звідси! І різки свої забирай! (Мати виганяє Антипка і різки кидає за ним. Антипко репетує і втікає.)

   Мати. Добре, що дітей не розбудив. А то перелякалися би, бідні.(Мати виходить.)

      ( З іншого боку сцени царство Зими. Під музику забігають Крижинки і танцюють. Заходить Зима. Крижинки утворюють коло і співають.)

             Завірюха –хуртовина

             Понад білим світом лине,

             Білосніжною змією

             В’ється – в’ється над землею.

                            (Заходить Завірюха і співає.)

   Завірюха.

    Понад полем, понад гаєм

    У танку несусь, кружляю.

    Під покровом сніжно – білим

    Все замерзло, оніміло.

                              (Заходить Вітер і співає.)

 Вітер.

    Я північний зимний Вітер,

    Заморозив трави й квіти,

    Із берези без вагання

    Позривав листки останні.

          (Програш. Вітер вклоняється Завірюсі, запрошуючи її на танець. Вони вальсують, а Крижинки кружляють навколо них. Наприкінці музики заходить Зима.)

Зима.

     Я – Зима, страшна і люта!

     Там, де я, - життя вмирає,

     Крига ріки накриває

     І земля стає, мов криця.

     Все живе мене боїться.

    Завірюха.

   Знаємо, знаємо, володарко!

   Ти наша мати,

                   наша господарко!

  Крижинки.

    Ти наша мати, наша господарко!

                 (Крижинки вибігають під музику програшу, а Зима сідає на трон.)

  Зима.

    Вірні слуги льодяні, прошу, розкажіть мені,

    Чи усюди стужа люта? Чи земля у лід закута?

 Вітер.

      На землі лютує стужа,

      Завірюха снігом кружить.

      Люди холоду злякались,

      У хатинах заховались.

Завірюха.

      З нетерпінням всі чекають

      На свято Миколая.

 Зима.

      Серед стужі й голольоду

       Не дамо йому проходу!

     (Під звуки пісні заходить Антипко.)

 Антипко.

       Ой! Як зимно! Просто жах!

         Наче лід в моїх кістках.

Зима.

          Чом з’явився, друг лукавий?

           Маєш новину цікаву?

  Антипко.

          Всемогутня Зима наша!

          Бачив я, людські дітиська

           Змовились листи писати,

           Миколаю посилати.

           За прислугу в них кінець,

           Непутящий стрибунець.

 (Під музику заскакує Зайчик, рухається по краю сцени, ближче до глядачів, не помічаючи Зими та її слуг, стомлено сідає.)

 Антипко.

             Онде він, несе торбинку,

             Треба упіймать Зайчинку

              І забрать листи дитячі,

              Щоб святий їх не побачив.

 Зима.

              Я не можу допустити,

              Щоб раділи людські діти!

              Слуги вірні і сумлінні,

              Відібрати ви повинні

              У Зайчика листи

               І до мене принести.

 Завірюха.

               Все ми зробимо, володарко!

                                    ( Разом з Вітром.)

               Ти наша мати , наша господарко!

  (Завірюха непомітно підкрадається до Зайчика ззаду. Зайчик встає.)

 Зайчик.

           Трусь – трусь –трусь!

            Добру справу я зробив!

            Вже цілу торбинку маю

            Я листів до Миколая!

 (Завірюха стає за Зайчиком і промовляє.)

 Завірюха.

             Мерзнуть лапки, мерзне спинка,

             Долу падає торбинка,

              Сон долає зимовий,

              Спи, Зайчику любий мій!

  (Зайчик заплющує очі, стоїть, погойдуючись, торбинка падає. Завірюха її забирає.)

    Вітер.

                 Я з тобою покружляю

                 І покину попід гаєм.

    (Вітер кладе руку на пояс сонному Зайчику. Кружляючи, під музику виходять. Вітер повертається сам. Разом із Завірюхою підходять до трону Зими.)

   Вітер.

                  Зайчика ми упіймали

                   І листи усі забрали.

  Завірюха.

                    Ось вони – дитячі мрії,

                    Сподівання і надії.

    (Завірюха віддає торбинку Зимі, вона виймає кілька конвертів і їх розглядає. Завірюха і вітер теж беруть по конверту, виймають листи і читають.)       Зима.

                     Що бажають людські діти?

                     Мусим їх задовольнити.

  Вітер.

                     Хочуть діти шоколаду,

                     Жуйок, яблук, мармеладу,

                      Тістечок і марципанів,

                      Апельсинів і бананів.

                       Ненажери, а не діти.

                       Як таких задовольнити?

 Завірюха.

                        А мої все хочуть знати,

                        Просять їм книжок прислати.

                         І навіщо їм книжки?

                         Ще посліпнуть малюки.

   Зима.

                         А у мене дві сестри

                         Хочуть книжки чарівної,

                         Ляльку із красивим личком,

                         В бальнім платті й черевичках.

                         Що ж, все зробимо за мить.

                          Швидко сніг та лід несіть!

     (Завірюха і вітер виходять, приносять піднос із ватою. Вітер тримає піднос, а Завірюха і Зима чарують, а наприкінці чарування дістають з –під вати книжку і ляльку.)

    Зима.

                         Чари –чари –чарування –

                          Це старе, як світ, навчання.

                           Зробим книжку чарівну,

                           Незвичайну, льодяну.

                                          Завірюха.

                           Ось і лялечка готова,

                           Білосніжна і чудова.

                           Хто торкне її рукою,

                            Стане кригою дзвінкою.

     (Завірюха показує всім ляльку, а Зима книжку.)

     Зима.

                            Книжечка казкова нині

                            Холод свій віддасть дитині.

                             Щиро я усіх вітаю

                             З любим святом Миколая!

       (Антипко ховається під стіл. Виходить Наталочка.)

        Наталочка.

                             Чула голос уві сні.

                             Чи здалося це мені?

                              Оленочко, сестричко, вставай!

                              Вже приходив Миколай!

          (Оленка виходить із кімнати і тримає книжку.)

    Оленка.

                              Гарна книжечка, та вона

                              Дуже зимна, льодяна.

                               Що зі мною, я не знаю.

                                Ой! Сестричко! Замерзаю!

                  (Оленка завмирає із книжечкою в руці. Наталочка обіймає її, намагається розрухати.)

         Наталочка.

                                Ой! Сестричко! Не мовчи!

                                Тупочи або кричи!

                                 Зимна ти, немов крижина.

                                 Щось робити я повинна!

            (Із хованки виходить Антипко, бере ляльку, пропонує її дівчинці.)

          Антипко.

                                 Чом сумуєш за сестрою?

                                 Хочеш лялькою погратись?

                                 Плаття зірочками сяє –

                                 В світі кращої немає.

                                 Це тобі дарунок з неба,

                                 Пригорни її до себе.

  Наталочка.

                                  Ти такий бридкий, поганий,

                                  І дарунок твій негарний,

                                   Геть від мене відійди,

                                   Щоб не сталося біди!

        (Наталочка стає на коліна і молиться.)

                                   Ангеле, мій світ ясний,

                                   Променистий, осяйний!

                                   Друже мій в добрі і щасті,

                                   Захисти нас від напасті.

          (Під музику заходять Зірочки зі свічками.)

                   Антипко.

                                   Сяють зорі вогняні,

                                   Душно, тяжко тут мені.

                                    Ой! Тікаю вже, тікаю!

                                    Пожалійте! Пропадаю!

       ( Антипко втікає, репетує. Зірочки виконують танець. Заходить Ангел, стає посеред зали. Зірочки стають по боках.)

                    Ангел.

      Із колінок встань, дитино!

      Я до вас з небес прилинув

      Із порадою святою.

     Ти зустрілася з бідою :

     Зачарована сестричка,

    Треба її рятувати.

    Я чудовий хрестик маю

     Від Святого Миколая.

   В ньому сила вогняна,

   І від чар спасе вона.

         (Ангел підходить до Оленки, хрестить її і одягає на неї хрестик.)

   Ангел.

                                    За велінням Миколая

                                   Хай злі чари пропадають!

           (Оленка оживає, підходить до Ангела.)

    Оленка.

        Дякую, спаситель мій,

    Променистий, осяйний!

Ангел (звертається до глядачів).

Дорогі діти, Святий Миколай прийде до кожного з вас уночі і принесе вам подарунки під подушечку, коли ви будете спати. А зараз він передав вам у подарунок лялькову виставу «Снігова королева». (Ангел хрестить дітей і виходить.)

                (Старшокласники показують лялькову виставу «Снігова королева».)

                             

                            

             

  

  

 

Відкритий

виховний захід на тему:

«В  український рідний край їде

Святий Миколай»