Моя рідна земля – Україна

Відкрита виховна година на тему :

«Моя рідна земля – Україна»

(Звучать позивні пісні Т. Петриненка « Україно, Україно!»)

   О нене рідна, Україно – мати,

   Ти відродилась, стала вільна, наче птах.

   Тріпоче на вітрах твоїх крилатих

Жовто – блакитний нескоримий стяг.

Ведуча.

   Вже скільки  закривавлених століть

   Тебе, Вкраїно, імені лишали…

   Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить,

   Внесіте прапор вільної Держави!

Ведучий.

    Степів таврійських і карпатських гір

   З’єднався колір синій  і жовтавий,

   Гей, недругам усім наперекір –

   Внесіте прапор вільної Держави!

(Через увесь зал із почесною вартою проноситься прапор під звучання гімну і встановлюється на почесному місці).

Відкривається завіса: на сцені стоїть дівчина в українському одязі – це Україна. З одного боку стоїть хлопчик із тризубом, з другого – хлопчик із прапором.

Ведуча.

   Воскресни, ненько – Україно,

   Тебе так довго розпинали,

   Твої сади, поля і села

   Злі чорні сили сплюндрували.

   Воскресни, ненько – Україно,

   Верни синам дні щастя й долі,

   Хай на землі твоїй священній

   Люд не зазнає вже неволі.

   Воскресни, ненько – Україно,

   Тебе благають твої діти.

   Вони любов несуть, як квіти,

   Тобі , єдиній в цілім світі.

  

   Святись той день від роду і до роду,

   Святись завжди ота прекрасна мить,

   Коли в устах великого народу

   Вкраїна вільна радісно дзвенить.

(Дівчина – Україна встає з колін).

(Звучить у виконанні Раїси Кириченко пісня «Я – Україна». Діти виконують танець).

Україна.

   В минулому моєму стільки сили,

   А нині смуток і печаль одна.

   Я – мати, я під серцем вас носила,

   Життя ж дала для щастя і добра.

   Народе мій, що ти без пам’яті і віри?

   Блукаєш в темряві, в імлі,

   Забувши про святе в житті і в світі,

   Чи знайдеш собі щастя на землі?

 
  Де ти, Василю, де ти, вічний Стусе?!

   Вінець терновий сам собі одяг.

   Згадати нині українці мусять,

   Як вибороли синьо – жовтий стяг.

(Читці стають обабіч герба і прапора).

1 –й читець.

   Велична і свята ти, Мати – Україно,

   Лише тобі карать нас чи судить,

   Нам берегти тебе, соборну і єдину!

   Історії твоєї славу відродить.

                                      Київська Русь

Старину – давнину потривожу,

Знов до неї лицем повернусь,

Не згадати її я не можу.

Золоту нашу Київську Русь.

Обкрадали її і топтали

І чужі, і свої вороги,

Та вона із руїн виростала,

Набиралася знову снаги.

Живодайна моя Батьківщино,

Я до тебе всім серцем горнусь,

Краю отчий, моя Батьківщино,

Що колись була Київська Русь.

І минають віки за віками,

І немало спливло вже води,

А вона залишається з нами,

 Наша Київська Русь назавжди.

 

Залишається з нами навіки

Хлібодарна і щедра земля,

І події малі та великі

Оживають, мов спів, звіддаля.

Сивочола моя Батьківщино,

Я до тебе всім серцем горнусь,

Краю отчий, моя Україно,

Що колись була Київська Русь.

(На стіні – карта України. Дівчинка веде розповідь).

Україна є однією з найбільших держав Європи – її площа становить 603,7 тис. кв. км. Відстань по прямій лінії між крайньою північною і південною точками становить 893 км, між західною і східною – 1316 км. Наша країна займає більш як 5, 7 % території Європи. Населення становить 37 млн. чоловік. На її території проживає понад 110 національностей. Довжина кордонів – 6500 км, з них 1057 – морських.

Диктор.

Іде відлуння з глибини віків

Про доблесть, і про мужність, і про славу,

Про лицарську відвагу праотців,

Які боролись за свою державу.

Звертаються до нас з минулого князі

І хочуть нам наказ в майбутнє дати,

Щоб в щасті ми жили на цій землі,

І щоб закони праотців уміли шанувати.

   1 – й князь.

Я – син Святослава – Володимир Великий.

Звертаюсь до вас через багато століть із щирим словом. Щоб міцною була держава наша, треба, щоб ми всі були одне ціле. Бо коли разом будемо, ворог нам не страшний. І житимемо ми щасливо і багато, і лад пануватиме між нами.

2 – князь.

Я – Ярослав, прозваний в народі мудрим – заповідаю вам, мої послідовники, жити чесно і в згоді, щоб рідний край ріс і міцнів. Понад усе  майте страх Божий. Не лінуйтеся, не покладайтеся ні на кого. Самі доглядайте за всім. І багатою буде держава ваша.

3 –й князь.

Я – син Всеволода – Володимир Мономах, лишаю вам у спадок правила, яких треба триматися в управі державою. Шануйте старого чоловіка як батька, а молодого, як брата. Будьте справедливими суддями, присяги не ламайте. Гостей і послів вітайте, як не дарунками, то напоями, бо вони по чужих землях несуть добру і злу справу. Не забувайте того, що знаєте, а чого не знаєте, того научайтеся.

1 –й читець.

   Пройшли роки надії і тепла,

   Роздори княжі розорили Україну,

   Нехай розсіється від сонця темна мла,

   Врятуй нас, Боже, від загину!

Дівчина.

   Дай, Боже, нам своєї сили

   І мужності своєї дай,

   Щоб ми від зла оборонили

   Себе і свій стражденний край.

Хлопець.

   Бадьоро має ще наш стяг,

   Господь ще любить Україну,

   Він в ризи пишнії одяг

   Свою покривджену дитину.

Хлопець.

   Нехай чигають хижаки

   На ту красу, красу – дівчину.

   На варті стали козаки,

   Господь врятує Україну.

(Танець козаків . Звучить пісня у виконанні Назарія Яремчука «Гей ви, козаченьки!»).

Диктор.

   Гідною росте козацька зміна,

   Зберігає честь своїх батьків,

   Хай квітує вільна Україна,

   Вічна мрія славних козаків.

1 –ша дитина.

   Прапорець, що я тримаю,

   Для мене – єдиний.

   Прапорець цей, що я маю –

   Символ України.

   Нема в світі більш святого

   Й не буде ніколи –

   Він – край неба голубого

   Над пшеничним полем.

 2 – га дитина.

   Не забуду я ніколи:

   Знак мій – Тризуб в синім полі,

   Україна – край мій рідний,

   Щоб був славний і свобідний.

   Жовті ниви, сині гори,

   Жовто –сині в нас прапори!

   Все нам будуть помагати

   Господь Бог і Божа Мати!

3 –тя дитина.

   Небеса блакитні сяють з глибини,

   А пшеничні й житні мерехтять лани.

   Образ цей не блідне, хоч минуть жнива,

   Це знамення рідне – злото й синева.

(Звучить пісня «Ти, земле моя!»).

2- й читець.

 1 грудня 1991 року народ України проголосував за державну незалежність. І цим наприкінці ХХ століття змінив усталений хід історії.

Підсумками референдуму Україна засвідчила перед усім світом, що, незважаючи на жорстоке і послідовне викорінення генетичного коду, в менталітеті українця державна ідея – незнищенна. Ми самі почали писати історію своєї землі. У ній наші духовні корені, і вона нам дала горде ім’я – українець. І лише 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним прапором – синьо – жовтий.

3 – й читець.

Це один із таких пам’ятних для кожного українця днів. Наступним став день 28 червня 1996 року, коли була прийнята Конституція України, згідно з якою державними символами незалежної України є «Державний герб України, Державний гімн України.

   Україна є і буде. Бо Українська держава – це є та реальність, за яку століттями боролись цілі покоління.

4 –й учень.

Чи живеш біля моря синього,

 Чи в степу, чи обіч гори,

Ти не будь малоросом, сину мій,

Українською говори!

Чи ідеш ти міською дорогою,

А чи стежкою на селі,

Говори українською, сину мій,

Бо живеш на своїй землі.

І не слухай ворожих натяків,

Мов «забули за сотню літ»,

Це ж бо так, як забути матінку,

Що пустила тебе у світ.

Чуєш, як розмовляють соняхи,

Як шумлять густі явори,

Як від рідної мови сонячно?

Українською говори.

5- й учень.

Біла хата, обсаджена вишнями,

Що так гарно цвітуть навесні –

З того цвіту, сестрице, і вийшли ми,

Звідти – наші слова і пісні.

Там, за руки узявшися весело,

Співаночки співали в дворі

На ріці правували ми веслами,

Наші зорі шукали вгорі.

Тут колиска кленова гойдалася,

Тут крильцята міцніли в пташат.

З ластівками нам легко літалося

Від задумливих батьківських хат.

Біла хата моя від народження,

 Біло –біло і в хаті було.

Отаке наше, сестро, походження,

Тут вставали і ми на крило.

6 –й учень.

У цім краю з любові терпне серце,

Тривога світла доторка плеча,

Тут синім оком лісове озерце

Проводить вдаль скороминущий час.

Де материнки незбагненні чари,

Отут мій дім, отут моя земля,

Колосся піднімаючи до хмари,

Під самий обрій пролягли поля.

Земля тремтить у сонячнім промінні.

Вже будить зайчик сонячний дуби.

…Лиш тут відчула я земне тяжіння.

Лиш тут я можу мріять і любить.

7 –й учень.

Моя Україна – це пісенька мами.

Розлогі лани колосяться хлібами.

Вишневі садочки, лелеки на хаті,

Купають ставочки хмарки пелехаті.

Моя Україна – то мамина ласка,

Червона калина, бабусина казка.

Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя,

Я кращої в світі країни не знаю.

8-й учень.

Можна втратити все, але мати Вітчизну!

Полечу я у сни, у родинне тепло.

На світанку роси мама двері відчинить

І запахне бузок, бо не все одцвіло.

Бачу поле і сад, чую слово правдиве,

З тополиних доріг повертаю сюди.

Я спішу до землі, до зеленого дива,

До свого джерела. До живої води.

Тут навіки бузком охрестилася хата,

Тут не раз я горів у вогні каяття.

Можна мати усе, а Вітчизни не мати,

Україно моя, ти одна, як життя…

9 –й учень.

Буває, часом сліпну від краси,

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

Оці степи, це небо, ці ліси.

Усе так гарно,чисто, незрадливо.

Усе, як є,- дорога, явори.

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

Читець 3.

Наша рідна земля- Україна- має свої державні символи.

-         Золотий тризуб – символ влади. Він зустрічався на монетах київського князя Володимира Великого, в ньому відображена триєдність життя: батько – мати – дитина, які символізують силу, мудрість і любов.

-         Жовто- блакитний прапор – жовтий – колір хліба, життя і сонця; блакитний – колір неба, води і миру.

-         Національний гімн – святкова пісня «Ще не вмерла Україна» на слова П. Чубинського, муз. М. Вербицького.

-         Має Україна і національні символи.

-         Це столиця Київ.

-         Це річка Дніпро.

-         Гора Говерла з найвищою точкою 2061 м.

-         Острів Хортиця – символ історії козацтва.

-         Києво – Печерська Лавра –духовна святиня.

-         Першокнязі – Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь.

-         Козацькі гетьмани – Б. Хмельницький, Петро Дорошенко, І. Мазепа, Байда Вишневецький.

-         Духовні поводирі наші – Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка.

-         Домашні обереги – вишиті рушники.

-         Рослинні символи – верба, калина, чорнобривці, соняшник, тополя.

НАРОДНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

   ВЕРБА – символ краси. Встроми гілочку, і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори – і кров зупиниться. ЇЇ вважали святим деревом. На вербному тижні, у неділю, святили вербу. Освячені гілочки служили оберегами.

   БАРВІНОК – символ вічності. Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій шані серед людей.

    І тоді вона звернулась до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Однак не всесильною була богиня квітів і весни, не змогла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй гучну назву «віка», що означає «перемога». Що ж переможного вбачали люди у цій скромній, з таким ж скромними синіми квіточками рослині – вічнозеленої окраси наших гаїв, садів? У ній прихована  могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.

   КАЛИНА. Символ кохання, краси, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть як наречена у білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги, лікуються. Народ склав про неї багато легенд та пісень.

   РУШНИК. Один із символів України – рушник на стіні. Хліб – сіль на вишитому рушнику, весільний рушник…давній наш символ. Не було, мабуть, жодної хати в Україні, яку б не прикрашали рушники. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник здавна символізував мир, злагоду та здоров’я в сім”ї. Рушником ушановуємо народження немовляти, виряджаємо у далеку дорогу батька, сина, зустрічаємо гостей , проводжаємо людину в останню путь…

   (Дівчатка виконують танець з рушниками. Звучить «Пісня про рушник»).

1 – й читець.

Поки що скалічена, вичерпана Україна – мов зруйнована хата після війни. Без дверей. Кожен може увійти, забрати, що хоче. Хто захистить її душу, її майбутнє? Боляче. Боляче за нашу прекрасну Україну, цей розкішний вінок з рути і барвінку, країну смутку і краси. За її мужній народ, що віками боровся за своє щастя.

2 –й читець.

Україна повинна вижити насамперед завдяки її культурі. Бо це – єдиний посланець душі України, її людська і творча суть. Час минає, а все, що талановито закарбовано у слові, залишається з нами навіки і залишиться після нас. Утверджуймо УКРАЇНУ РОЗУМУ, УКРАЇНУ СЕРЦЯ – навіки, до нескінченності, на радість світам.

Дівчинка.

Благословенні будьте, небеса,

І ясне сонце, будь благословенне,

Нехай панує на землі краса

І не шугає полум’я шалене.

Хлопчик.

Нехай панує на землі добро,

Співає мати пісню колискову,

Хай не конає батечко Дніпро

І вільно лине в далеч світанкову.

Дівчинка.

Врятуйте цю землю безкраю

У грізний чорнобильський час.

І пісню про вас заспівають,

І казку розкажуть про вас.

Хлопчик.

Благослови і вознеси болючу правду України,

Що йде від чистої роси, що йде від чистої сльози,-

Не тільки смуток і руїни.

І незнищенність України,

Народе рідний, вознеси!

Дівчинка.

Роботящим рукам, роботящим умам

Перелоги орать. Думать, сіять, не ждать,

І посіяне жать роботящим рукам.

(Звучить пісня Наталії Май «Мій рідний край»).

1 – учень.

Якщо ти любиш рідний край,

Йому душа пісень співає,

І ритми серця відчуває

Діброва сиза й зелен – гай.

2 –й учень.

Якщо ти любиш рідний край ,

То уві сні до тебе линуть

П’янкий бузок і та калина,

Що біля хати, пригадай.

3 –й учень.

Якщо ти любиш рідний край ,

 Клин журавлиний серце крає,

І по – сирітському озерце

Благає: «Нас не забувай!»

4 – й учень.

Якщо ти любиш рідний край,

Це почуття в клітині кожній,

І ти прийдеш,як подорожній,

Що знає, де на світі Рай.  (Звучить пісня  «Хай щастить!» ).